ἰᾱτρός, эп. ион. ἰητρός ὁ, редко ἡ (ῑ, редко ῐ)
1) (тж. ~ ἀνήρ Hom. и φὼς ~ Aesch.) врач: ~ ὀφθαλμῶν Her. глазной врач; ~ ὀδόντων Her. зубной врач; ἰατρῶν παῖδες Luc. = ἰατροί; οὐ χρείαν ἔχουσιν οἱ ἰσχύοντες ἰατροῦ, ἀλλὰ οἱ κακῶς ἔχοντες погов. NT не здоровые нуждаются во враче, а больные;
2) перен. (ис)целитель (πόνων Pind.; κακῶν Aesch.; τῇς πόλεως Thuc.; τῆς ἀμαθίας Plat.; ψυχῆς νοσούσης Plut.).